В центральній частині міста Рава-Руська, одразу за ринковою площею знаходиться костел св.Йосифа, збудований у 1775 році. Костел є пам"яткою архітектури національного значення. З кінця XVI століття Равою та околицями міста
володіла родина Чинських, яка ревно дбала про католицьку віру своїх підданих.
Завдяки їхнім зусиллям було утворено парафію в селі Річки, а у 1612 році
перенесено її в Раву-Руську, та споруджено для цього дерев'яний костел. Парафія
належала до Холмської дієцезії. Не без допомоги родини Тшцінскіх місто невдовзі
отримало й магдебурзьке право. У 1759 році равським священиком
став Антоній Вежбовський. За його урядування було збудовано існуючий мурований
храм. 3 липня 1768 року єпископ
хелмський Фелікс Павел Турський дав дозвіл на знесення старого дерев’яного
костелу, який вже валився. На цьому ж місці 17 червня 1770 року в присутності
великої кількості людей священик Вежбовський заложив наріжний камінь під новий
костел, фундаторами якого були Андрій і Катерина Річицькі, які складали подяку
перед Богом та св.Йосифом за народження свого сина Якова. В цей же час при
закладенні наріжного каменя до тогочасного титулу св.Лоренца як подяку за
отриману опіку для сина фундаторів додали титул св.Йосифа. Напередодні свята Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії 8 грудня
1775 року після закінчення будівництва
костелу його було посвячено. Однак
костел не був повністю готовий до використання. У 1779 році костел був накритий
черепичною плиткою, а в куті костельного
цвинтаря було вимуровано дзвіницю з трьома дзвонами. Було розпочато будівництво
муру навколо костелу, однак не вистачило коштів на його закінчення. В самому
костелі на стінах були образи на стінах, підлога була цегляною, старі лавки,
купальня теж стара, в захристії не було меблів. Плебанія була розміщена на схід
від костелу. За цвинтарем була площа,
подарована старостою річицьким на шпиталь і будинок призначений для цих цілей. 9 травня 1843 року
консекрацію святині під титулом Опіки св. Йосипа здійснив Францішек де Пауля
Піштек, архієпископ Львівський (більше 50-ти років раніше парафія була
приєднана до цієї ж архідієцезії). У 1850 році при костелі існував новий шпиталь, в якому знайшли притулок
7 вбогих. Шпиталь утримувався за кошти доброчинців. Пожежа, яка сталася в місті 15 травня 1854 року досягнула і костелу.
Вогонь проник через вікно над хором і знищив орган. Після пожару вікно було
замуровано. Реконструкції храму
відбувалися в 1895 та 1926 роках. Функції парафіального храму
равська святиня виконувала до 4 липня 1946 року, коли виїхав до Польщі останній
адміністратор парафії Якуб Віняж та більша частина парафіян, забравши деякі речі
зі святині, у тому числі - відомий з XVII століття чудотворний образ Богоматері святого Розарію. Зараз він
прикрашає головний вівтар у костелі в Любичі-Крулєвскій. А тим часом з 1946 до 1989
року комуністична влада використовувала
храм, як склад продуктів, а в плебанії довгий час жили кілька сімей. Місцева римо-католицька спільнота отримала назад свою святиню у 1989
році. 24 грудня храм освятив
тогочасний апостольський адміністратор з Любачова, єпископ Мар'ян Яворський, майбутній
Львівський архієпископ. Брати Менші з Провінції Матері Божої Ангельської повернулися до Рави і
почали працювати в парафії з 25 вересня 1994 року. У храмі знаходяться образи бл.Юлії Родзінської –
домініканки і бл. Нарциса Турхана – францисканця, які працювали і служили в
Раві-Руській у місцевій школі та монастирі і загинули мученицькою смертю у
концтаборах у часи гітлерівського терору. Папа Іван Павло ІІ 13 червня 1999
року здійснив їх беатифікацію.
|